Зріле

Я нещасливий від цього кохання!

Вже осінь… наступна осінь у моїм житті…

Б’ються дзеркала на дрібні кусочки

Кохання зраджене можливо ще забути

Я зустріла тебе на світанні

Так мало треба для щастя

Жорстокі люди правлять світом

У осені листя жовте

Над головою - голе небо

Нам кожен рік приносить втрати

Я спала

Мовчи... Добро не потребує слів...

Подаруй мені, мамо, життя...

Вже яблуню давно спиляли на дрова...

Цієї ночі народився гріх в твоєму сні

Це – зрада: віддавати своє тіло

Це так важко: кожен ранок вставати

Колись навпіл я своє серце розділила

Послухай про мій біль. Розкажу несміливо

В моєму серці більше не живуть птахи

Це була б тільки мить

Вкотре болить душа від погоні за мрією…

Сюди не йди, хоч тут тебе чекають

До щему рідне щось нагадували твої очі

Пробач мені за свої нічні сльози

Коли я бачу близько твої очі

Світанковою вологою

Якщо б не ти – як жила б я?

Боже мій, іже єси