А скільки їх ще попереду?.. А позаду…
Мені би осінь цю так перейти,
Щоб не відчути болю листопаду.
Не заблудитися у вранішніх туманах,
Не змокнути холодними дощами.
І дочекатися невинної зими,
Із чистими, прозорими снігами!
А там – рукою вже подати до весни!
Я зацвіту з землею і воскресну!
Лиш в круговерті днів так защемить!
Життя минає – не поверну…
