Ми чекаємо, хочемо, мріємо

Ми чекаємо, хочемо, мріємо,
І спинитись у мріях не вміємо.
А жорстокість реальна приходить, вбиває,
Нашу душу на зльоті у прірву кидає.

Ми ридаємо, мучимось, плачемо,

І у горі своєму нікого не бачимо.

І минаємо тих, хто готовий зігріти,

Бо нам добре у пеклі своєму горіти!

        Ти йшов не поряд - назустріч.

        Ти не був добрим - байдужим.

        Не зустрілися наші руки,

        Ми боялись, не стрівшись, розлуки...

        Ти хворів не мною - іншою.

        Я вловила твій погляд знічений...

        Щось згадалось, давно втрачене...

        Ти пройшов... Чужий... Значимий!

Що хотів ти - не бажала знати.

Бо і своє від себе навчилась ховати...

Сидимо тепер тихо своїми нірками,

А могли ж стати один одному зіркою!

Не далекою і холодною - рідною,

Одна одній безмежно потрібною!

Але привикли мовчати-ховати...

Так вже й прийдеться тепер замерзати...

До Дня народження Т.Г.Шевченка

Моя земля. Моя Вкраїна.
Тут народилась я, тут народила сина.
Живу на цій землі. Люблю її красу.
Та радість, а чи хрест я тут несу?

Дитинство безтурботне пролетіло, як хвилина.
Незчулася - доросла я, і виросла дитина.
Немов ріка, життя минає,
А спокою душа не має.

Болить за мову - бо її калічать,
І за природу - бо її бездумно нищать,
За наш народ душа страждає,
Бо в злиднях-муках проживаєм.

Наш цвіт по всьому світі щось шукає,
Не від добра десь у Європі заробляє!
Ми всі - неначе подуріли...
Чому ми, люде, поніміли?

Ми мовчки терпимо знущання,
На наше право зазіхання
Тих багачів, що жруть з корита.
А Україна - кров'ю вмита!

Війна триває - не вщухає...
А люди мовчки все страждають...
Тарасе, пробуди народи!
Згадай нам, як йти до свободи!

За рідну землю, за Вкраїну,
За щастя матері і усмішку дитини.
Мовчиш?... Напевно, сором знемагає,
Що наш народ, як раб, зітхає...

Але мовчить... Бо маски рот закрили!
Бо нас давно рабами вже зробили!
Допоможи нам гордо встати,
І по Своїй Землі господарем ступати!
07.03.2021
♤♡◇♧