Сильна жінка йшла роками, як полями...
Через обрАзи, зневіри, втрати...
Омивала свій шлях сльозами,
А в очах надія - вміла чекати...

В обличчя - вітер, потріскані губи...
Холодні ночі їй сон забрали...
Чи вірила в щастя, яке ще буде?
Свого - не мала, чуже - не крала ...

Падала вниз, та вперто вставала!
Душа розбита, життя тривало...
Дивною була - зради прощала,
Сильною була - черствою стала, казали...

Біль, одинокість серце палили,
Та сильна - чекати скарги від неї марно!
І як би її життя не било -
Вперто вірила завжди в гарне!

Де твій дім? Там, де люблять тебе?
А чи там, де любиш ти? 

Чи просто - де небо голубе,
І спокій, бо нема війни...

Де твоє сонце гріє тебе?
Де комусь потрібен ти?
Чи там тебе щастя знайде,
Де тепло і нема війни...

Чи спокійно спиться тобі,
Якщо поряд рідний сопе?
А чи ходиш по світі в журбі,
Бо все не твоє й не те...

Де своє місце знайти?
Чи вбила любов війна...
І зруйнувались мости,
І більше не прийде весна...