Така дивна жінка

Літня спека вимотала всі сили і в думках билися лиш 2 бажання: прохолода і сон. Але розуміла, що прийдеться чекати ночі і змирилася.  

Під'їхав автобус. Очікувала багато людей та неймовірну задуху. Проте він був майже порожній, та ще й відкриті всі люки і вікна. Сіла. Ми рушили. Вітер весело бавився фіранками,  потоки прохолодного повітря літали над нашими головами, приємно торкалися гарячого і вологого від жари тіла. Ой, як добре! Насолоджуюся кожною секундою, радію від швидкості, вбираю зором чудові краєвиди рідної землі. У думках щось таке легеньке та світле, яке б назвала одним словом: щастя!

Коли приходить ніч - так хочу тиші! 

Та різні звуки ніч тривожать...
Будь у моєму житті, прошу!
Без тебе, як без повітря - не можу!
Ти для мене - як небо сіре,
Якого прагнеш, коли за 30ть...
Вслухаюсь у звуки ночі й вірю:
Ти знов до ранку будеш снитись.
Казала, буду любити тебе мовчки.
Мовчу. Думаєш, розлюбила ?
Та я без тебе вдихнути не можу!
А видихом стогін здушила...
Казала: від всіх любов заховаю,
І навіть ти про це не дізнаєшся...
Тепер сам бачиш, як я вмираю,
- Від чого? - чому питаєшся....
Якщо не бачиш, що сам - причина,
То даремно про це тобі говорити...
Ти - найрідніша моя людина,
Без тебе я просто не вмію жити...
Чекаю ночі й небо благаю:
Віддай мені, залиш для мене!
Та воно завжди забирає
Найкращих з кращих до себе....

Ти втікаєш від страху, втікаєш від болю,

Ти втікаєш з полону на вільную волю.

Утікаєш від зла, від неправди втікаєш,

Та від пам'яті як утекти - ти не знаєш...

Від згадок болючих - куди заховатись?

Коли серце ридає - як тут не здатись?    

Як пережити те, що втрачаєш,

Як не зламатись від того, що знаєш?

Ти можеш всміхатися іншим, напевно.

Але розумієш, що це все - даремно.

Ти не зможеш з собою у піжмурки гратись!

Залишається тільки якось помінятись....

Та хто би у силі це був зробити!

Нема тої книжки, щоб цьому навчити...

Живи з своїм болем, який тобі дано.

Бо просто піти - ще не час, ще зарано....

Червень 2020-2021

♤♡◇♧

***

Уже й не скажу, чи любила...

Лиш пам'ятаю, як боліло.

Як вечорами я літала,

А ранком падала безкрило...

Як мої мрії розбивала

Реальність хижа безупинно.

Та кожен раз я воскресала

І в мрії вірила невинно.. 

Ридала ночами від болю,

І так хотіла розлюбити!

Я мріяла про вільну волю,

Хотіла птахом в небі жити!

Тепер не знаю - я любила?

Лиш пустота навкруг лякає!

І я збагнула: так, я жила!

Тепер без тебе помираю ....