І - як в житті... Холодний сніг іде тоді,
Коли душа ще грілась у теплі, як навесні...
І теплі барви меркнуть всі, лежать в багні...
Розтанув сніг... В сльозах душа... Але живі!

Ти могла би жити у цьому місті,
Ти могла би зранку гуляти з "французом".
Ти могла би ходити по жовтому листі
І неквапом тягнути смузі.

Тебе би боялися всі сусіди,
Бо ти - навіжена, груба, жорстока!
І стиха пробачення в тебе б просили
Навіть ті, хто торкнувся тебе ненароком.

Ти могла би любити хаос цих вулиць,
Ти могла би навчитись не бачити небо.
Ти могла би змінитись, як інші змінились.
Але цього всього тобі треба?

І тому ти, як завжди, ходиш по горах,
Збиваєш в каміння ноги до крові.
І тому ти до наглих говориш,
Хоч не варті вони твого слова...

І тому ти живеш не у місті!
Бо навіщо воно тобі треба!
Бо ти знаєш: на своєму місці
Ти лиш там, де повітря і небо!