В один момент, коли мені усе набридне,
Я стану знов сама собою -
Навчуся говорити з тишиною...
Закрию душу, повну болю!
Де зрозуміють мої сльози чи мій смуток,
Не будуть докоряти, що над жартом не сміюся?
Де будуть розуміти цінності в моєму серці?
І не посолять біль мій, не поперчать!
Ніхто й ніде! Я пізно це збагнула!
Тому - кінець! Я все пройшла і все відчула!
Тому уже нарешті - досить!
Тепер нехай душа сама біль носить!
Несе у гори, на вершини,
Де я не стріну жодної людини!
Там я сама і покричу, і поридаю!
І ліс це прийме, заспокоїть, знаю!
Ніхто й ніде вже не почує, що в душі!
Бо всі - далекі і чужі.
Я скільки років душу закриваю!
Та вічно у ній протяги літають...
Я, як завжди... наївна і відкрита...
Ніби ще мало мене бито.
Нині - ридаю... Завтра - вірю...
Не вмію жити я, не вмію....

Я тебе відчувала, як ніколи нікого іншого
Тебе боліло а я плакала про свій біль вІршами
Я набагато більше знала чим ти міг і подумати
Я обнімала молитвами щоб твої болі вщухнули

Не могла бути для тебе зціленням
Від того часто впадала у зневіру я
Здавалося що не зможу перейти цими тривогами
Мокрими від сліз і ран дорогами

Чи вночі чи вдень чи ранками
Хотіла сонцем бути тобі світанками
Я ридала та йшла і молилася
Розуміла усе вірила і кріпилася
І щасливою була всупереч всьому
Бажаючи щастя тобі на шляху додому

У мене є вже своє кладовище
Людей, які займали місце в серці...
Вони живуть у ньому все ще,
Але уже в обіймах смерті...

 
У мене є вже своя стіна плачу,
Туди прихожу опівночі...
Вона для мене так багато значить!
Всіх, хто пішов, обняти хочу!

 
У мене є ще всі, хто вже не з нами!
Вони лиш їдуть в іншому вагоні...
І я за ними йду слідами,
Зустрінемось якось на людному пероні ...

Не ідеальна... Вся побита часом...
Пошарпана негодами життя...
Але хіба для тебе це щось значить,
Коли говорить в унісон душа...
Я не така, як всі у цьому світі,
Шукаю щось, що іншим не дано.
Для мене інше сонце світить
І я від іншого беру тепло.
Чи важко так? Чи не стомилась?
Бо ж по житті - завжди одна.
Всміхаюся тоді, коли не сила,
І йду вперед, бо це - моє життя!
Без нарікань, без втоми і без жалю.
Щаслива тим, чим мрію і живу.
В житті все вчасно, я це знаю!
І що потрібне - в пору віднайду!