Боже вільна

Боже! Вільна! 

Дощ змиває мої сліди
Безкрила... Повільно
Мені би йти
У твої руки
До твого тепла
Та чому я розлуки
Захотіла
Вільна я! Боже!
Людські пересуди
Десь за межею...
Дощ остудить
Гарячі спраглі цілунків губи
Наївна я
Чи дурна..
Ще не навчилась
А вже полетіла...
Кудись... Одна...
Боже! Вільна..
Чи божевільна я..

Помий мені вікна…

Звично відкрила зранку спочатку фейсбук, а потім – очі… І зразу, звідки не візьмись – якесь оголошення… «Олег, 42. Візьму заміж ту, котра мені у Чистий четвер помиє вікна». І фото сільського цегляного будиночка.
Ха! Заміж я не збиралася! І навіть якби той, хто здавна живе в моєму серці, мене туди покликав – я б не погодилася.
А це оголошення було якесь дивне на фоні звичних новин, фотографій та поширень моїх друзів. Невідомо, звідки і чого воно появилося на моїй сторінці. Зачепило! Тим більше, під ним вже було близько 300 коментарів, деякі навіть з номерами телефону та фото! Ото жіночки заміж хочуть! Чого вони доброго надіються знайти за тим «між»… Тим більше, отак, віртуально, шукати супутника життя – якийсь абсурд!