Горять вогні в чужому місті, що стало рідним.
Я згадую минуле і боляче мені.
У цьому місті все було для мене вперше:
Трамвай, і ти, й нічні вогні...

Кохане місто ! Скільки всього
В мою ти душу принесло!
І доброго, і злого, і сумного,
Літати вчило, та підрізало крило...

Повзла, ішла, у кров збивала ноги,
Та вперто вірила, що щастя є!
Спокійна нічка забере тривоги,
І сонце, ранком заспане, як я, встає...

Горять вогні у ріднім місті, що дало щастя!
Я думаю про завтра і сумно на душі...
У цьому місті буде все востаннє...
Трамвай, і ти, і весняні дощі..

Не бійся, що інша... бо якщо не я - то більше ніхто.
Не бійся, що сильніше... бо лише я - давно.
Не бійся, що довше... бо я - навічно.
Не бійся, не втратиш... бо лише я - тобі - свічу.

Лише я - твоя свічка (помолитись), коли безнадія засліплює очі,
Лише я - твій вогонь (освітити), якщо в темноту необачно вскочиш.
Лише я - вітерцем літньої жагучої ночі,
Я - твоїм вином і хлібом, коли заплакати схочеш,

Коли буде благати прощення твоє каяття,
А чи коли ти втратиш смисл існування-буття...
Я би хотіла, я би зуміла, я би змогла - все лиш для тебе!
Забери безнадію, зима! Пора вже! Щасливими бути треба!

Зимова казка

Фото - Т.Черкаський
Фільм

Виступ перед учнями ліцею

 

Виступ

 Моє інтерв'ю