Дивні картини малює небо...
Небо має надію, що люди піднімуть до нього очі.
Та люди живуть у своїх проблемах
І вверх дивитись не хочуть ...
Вони йдуть, втупивши погляд в землю,
У руках - тягарі, на душі - каміння...
Людей обсіли тяжкі проблеми...
Не видно світанку, нема прозріння...

Згадки виникають якось так дивно і несподівано; не зрозуміло, чому саме ця згадка саме в ось цей момент виринула з глибини прожитих років і потягнула за собою п'ятий-десятий чимось схожий епізод...