Сильна жінка йшла роками, як полями...
Через обрАзи, зневіри, втрати...
Омивала свій шлях сльозами,
А в очах надія - вміла чекати...

В обличчя - вітер, потріскані губи...
Холодні ночі їй сон забрали...
Чи вірила в щастя, яке ще буде?
Свого - не мала, чуже - не крала ...

Падала вниз, та вперто вставала!
Душа розбита, життя тривало...
Дивною була - зради прощала,
Сильною була - черствою стала, казали...

Біль, одинокість серце палили,
Та сильна - чекати скарги від неї марно!
І як би її життя не било -
Вперто вірила завжди в гарне!