До Дня народження Т.Г.Шевченка

Моя земля. Моя Вкраїна.
Тут народилась я, тут народила сина.
Живу на цій землі. Люблю її красу.
Та радість, а чи хрест я тут несу?

Дитинство безтурботне пролетіло, як хвилина.
Незчулася - доросла я, і виросла дитина.
Немов ріка, життя минає,
А спокою душа не має.

Болить за мову - бо її калічать,
І за природу - бо її бездумно нищать,
За наш народ душа страждає,
Бо в злиднях-муках проживаєм.

Наш цвіт по всьому світі щось шукає,
Не від добра десь у Європі заробляє!
Ми всі - неначе подуріли...
Чому ми, люде, поніміли?

Ми мовчки терпимо знущання,
На наше право зазіхання
Тих багачів, що жруть з корита.
А Україна - кров'ю вмита!

Війна триває - не вщухає...
А люди мовчки все страждають...
Тарасе, пробуди народи!
Згадай нам, як йти до свободи!

За рідну землю, за Вкраїну,
За щастя матері і усмішку дитини.
Мовчиш?... Напевно, сором знемагає,
Що наш народ, як раб, зітхає...

Але мовчить... Бо маски рот закрили!
Бо нас давно рабами вже зробили!
Допоможи нам гордо встати,
І по Своїй Землі господарем ступати!
07.03.2021
♤♡◇♧