Раба Віктора спаси!
Він живим пішов до неба,
І вважає – то так треба.
Слова доброго не скаже,
В ліжко з жінкою не ляже,
Лиш молитвою живе,
І забув про все земне.
Щось зробити коло хати –
Годі Віктора чекати!
У своїй молильній залі
Він летить від нас все далі…
До людей сліпий, глухий…
А вважає, що святий!
Ти учив нас, Боже милий,
Щоб ми ближнього любили.
Чом у твоєго раба
Почуття цього нема?..
Люби Бога над усе! –
Але й люди не пусте!
Лише «сестри» і «брати» -
Міра правди й доброти!
А всі інші – то комахи!
Віктору на них начхати!
Боже мій, іже єси,
Раба Віктора спаси!
Забери з нього гординю,
Й поверни живу людину!
2004
Немає коментарів:
Дописати коментар