Кохання зраджене можливо ще забути,
А дружба зраджена болітиме усе життя!
Бо твій коханий – то лиш половинка,
А друг – то твоє друге «я».
Ще половинку можна поміняти,
Бо й ти міняєшся, міняється життя
А друга втраченого вже назад не повернути,
Зі смертю дружби помирає частка твого «я».
І вже живеш без друзів, як обрубок тіла –
Нема руки, ноги, розбита голова…
Усе кровило і боліло…
Вмирало «я»… Душа жила…
І нила, і надіялась, і ждала!
Душа не знала, що дарма
Надіятись на воскресіння тіла…
Ти – не Христос. Навколо – тьма…Мертва…
