І погляд добрий зігрівав в зимові вечори.
Захопливо й охоче
Ми створювали правила нової гри,
Яка продовжувалась в наші одинокі ночі…
І ти до мене в пітьмі тихо підходив,
І я твоїми снами володіла.
Наступний день продовження вносив…
Чому?.. Тебе ж я не любила…
А зараз – порожнеча на душі,
І ти мовчиш мені по телефону…
Ті нові правила старої гри нам були затяжкі…
І ми скорилися закону –
На радість ворогам! – тепер зовсім чужі…
Зневажена чужими і осміяна тобою
Не плакала… Душа лиш тихо тліла…
Цікаво – ти вже сниш новою грою?
Та – що мені… Тебе ж я не любила!
2004
Немає коментарів:
Дописати коментар