Спадає краплями з очей небес.
Йому болить усе, що ми забули,
І те, чого не сталось - теж...
Він пам'ятає дотик тихої розмови,
І кроків відгомін на самоті.
Йому здається, що ми разом знову,
Та ми давно уже не ті...
Сумує дощ за тим, що не збулося,
За тим, що мріяла душа дарма...
І кожна злива - сповідь, що проллється
За тим, чого між нами вже нема....
Немає коментарів:
Дописати коментар