І зір поганий, і не пахнуть квіти.
Вже ноги стали мов чужі,
Не хочуть горами носити.
Але найбільш болить душа,
І серце ради просить...
Куди потрібно - я не йшла,
А де не треба - й досі...
То як тепер, куди іти?
Чи вже запізно щось міняти?
Я не спиталась у весни,
То що тепер в зими питати..
За течією вже пливу,
І вже не мріється ночами.
Та якось ніби ще живу,
Вертаючись в минуле снами ...
Немає коментарів:
Дописати коментар