Завершується перший день останнього весняного місяця. Він був насичений подіями, приємними зустрічами, планами на майбутнє... Ми знову зустрілися всі - учасники конкурсу Вчитель року-2025.
Лиш чому у нашій пам'яті любить закарбовуватися негатив... А потім десятками років він згадується і болить...
Я не хочу, щоб мені цей день запам'ятався тим, як о 9.00 не зупинилася Жодна людина і Жодна машина! Окрім нас двох, які приїхали у метушливе місто з Микуличина... Всі кудись летіли і спішили, не маючи часу схилити голову у пам'ять тих, хто дав нам можливість зустріти цей сонячний теплий ранок...
І, мабуть, як компенсацію людській байдужості, ми всі, наші талановиті хіміки, після завершення церемонії нагородження дружно пішли на стометрівку і поставили свої квіти біля Наших Захисників, які зараз з небес оберігають нас...
Хочеться зберегти ці позитивні моменти...
Але так само хочеться, щоб Люди Не Забували, Що У Нас Війна! І знайшли у своєму вщент заповненому графіку бодай 2 хвилини на Пам'ять, Шану і Подяку...