ВЧИТЕЛЬЦІ

Ну, що там, вчителько, жива?
Купила хлібчика, сметанки?
На валер'янку вистача?
І в ніженьки не змерзла зранку?

Купила ручки і папір,
І в школу радо чимчикуєш.
Осіннє небо тішить зір,
Погода ще теплом дивує.

Спокійно ніченька пройшла,
Тривога вже давно не вила!
За день по класах всіх пройшлась,
І діточок все вчила, вчила.

Щоб були гідними людьми,
Дорослих щоби поважали.
Відважно прямували до мети,
Та щоб не крали, й не брехали.

Ех, люба вчителько моя!
Ти пів століття вчиш, як жити.
Та дивлячись, яка у нас біда -
Мабуть, не вдалося навчити...

Колишні твої школярі
Посади теплі обіймають.
І на курортах, у добрі,
Про тебе навіть не згадають!

А що їм вчителька стара!
Якась пуста її наука!
Смачніша ж ложками ікра,
А не черства сіра краюха...

І ти тихенько втреш сльозу,
І знову - росами до школи...
Сховавши в погляді гризу,
Тихенько з богом поговориш...

Подякуєш за новий день
Та за скоринку хлІбця з маслом...
І віриш в святість своїх вчень,
Допоки не згориш, не згаснеш...