Золота, багряна, тепла, морозна, прекрасна! Це лише маленька частинка слів, якими хочеться описувати її Величність - Осінь! А ще - несподівана, неповторна, швидкоплинна...
Кожен ранок, день, вечір, ніч відкриває нам різні грані цієї пори року. І лише від нас залежить, чи зуміємо ми побачити даровану нам красу!
Для себе відкрила одне правило: хочеш насолодитися світанком - розпочни свій день ще задовго до того, як сонце кине на землю перші промінчики. Встань, закинь наплічник з термосом за плечі, включи фонарик і - Йди!
Милуйся зоряним небом, звуками сонного села, шелестом листя під ногами, посковзнися на примерзлій траві, добряче змерзни у руки та ніс, злякайся чогось там у лісі, але - Йди! Якщо хочеш відпочити від суєти і буднів - йди один. Якщо хочеш розділити радість від спостерігання неймовірної краси - йди з близькою людиною, яка вміє радіти цій красі, як і ти! Лише не будь лінивим, не проспи радість від пробудження нового дня!

... І знов дорога на КОстел. Під зоряним небом, по білій від морозу траві. Звуки півня, який сповіщає світу про новий день, гавкіт собаки, розбудженого двома ненормальними, яким не спиться, коли ще більшість спить. Вітер, що шелестить листям і запах диму та ще чогось солодко-терпкого від одинокої хатинки, де теж комусь вже не спиться і він вирішує розпалити в пічці, щоб зігрітися після холодної ночі та закип'ятити воду і запарити нею духмяні трави. Шлях до вершини!
Чудові краєвиди, і з кожним кроком вверх все більше і більше тої краси! Стоїш, крутиш телефоном у різні сторони, хочеш зафіксувати кожну мить! Лише жодні фото та відео не в силі зберегти Новий Світанок! Хіба що наша пам'ять...Дякую Богу та ЗСУ, що я живу! Що хочу і можу бачити цей чудовий світ! За кожну мить, коли я щаслива чи навіть коли боляче. Бо після болю ще більше ціниш щастя!