Хатини тої вже давно нема,
Де я дитиною зростала...
Її забрала не війна -
Пожежа дім мій зруйнувала...

Вогонь забрав минулі дні,
Осінній дощ ридав зі мною...
Але весна сказала - ні,
Життя триває, Бог з тобою!

Я не зламалась від біди,
Майбутнє вперто будувала.
Тепер лише приходить в сни
Минулий рай, де я зростала...

Приходять в сни мої Батьки,
Бабуся, що в вогні згоріла.
Ведуть завжди мої стежки
Туди, де я росла й мужніла.

Наступна осінь за вікном...
Мені минуле знов згадалось...
Дитинство промайнуло сном...
Назавжди у душі зосталось...