І що я нині зробила? Встала о 5 год ранку і полізла у гори! А світає у нас о 7 год... В лісі - взагалі темінь темна, йшла з фонариком, милувалася Місяцем та зорями (шкода, телефон не чутливий до такої нічної краси). Звівався вітер. Спочатку сподівалася, що то лише вночі так, а вийде сонечко - і вщухне. Аякже! Чим вище піднімалася, тим більше він шаленів, а на вершині взагалі ледь не ураганом накидався на мене, одну, відчайдушну, яка полізла сама на Костел схід сонця фотографувати! На диво, зовсім не зустріла туристів - ні єдиного! Ні на вершині, ні дорогою назад. Не йшли, на квадриках Рокиту не штурмували... Мабуть, таки вітер злякав міських мандрівників. Ну, це й на краще! Сповна насолодилася звуком гір! Завиванням вітру, відлунням гавкоту собак, рипінням-оханням сосен та смерек, які вигиналися від поривів вітру у чудернацькому танці. І гриби теж дісталися мені одній! Правда, декотрі тільки фотографувала) Завжди і назавжди, гори - це найкраще місце на Землі! А схід та захід сонця - то це просто казка!