Вдихнути, як уперше, на всі груди...
Ступати на холодно-льодяну росу,
І вірити, що й завтра це все буде.
Що буде небо голубе,
Що буде тиша, і осіннє листя,
І що стежина поведе тебе,
Де горобина у намисті.
Що буде тиша, і осіннє листя,
І що стежина поведе тебе,
Де горобина у намисті.
Що не почнуться ще осінні мряки,
Холодно-довгі, затяжні...
Я вірю: осінь нам малює знаки,
Що й завтра будуть всі живі!
Немає коментарів:
Дописати коментар