Коли гаряче – холодний, коли холодно – гарячий.
Заспокійливий, ніжним шумом заколисує, лікує душу. Як зазвичай, вечірній душ)))
Та раптом помічаю, що
я не одна! Та куди би тебе ще занесло! Мало тобі, що всю минулу ніч спати не
давав, кров мою пив, і ще й тут теж ти! Ну, почекай. Наа тобі, гарячою! І ще на
– холодною! Кайфуєш? Заметушився? Не втечеш, скотино! Що ти там бриниш? Не ти
був вчора? То інший був, інший знущався, то інший вже й забув мене і полетів у
широкий світ? Не винен ти, ще не згрішив, ще не пив нічию кров? Так я і
повірила! Всі ви однакові! Не
заспокоюся, поки не побачу тебе, знесиленого, біля своїх ніг.
… І поглинула бідного комарика водяна безодня.
Може, варто було повірити? Що цей - - особливий, не
жорстокий, не співав би ніжно та не кусав би боляче?
Якось аж гірко стало…
…А покусана душа, як і покусане тіло – не хоче вірити в
доброту….
