Якесь запізніле щастя...
Хоч, ніби, здається - невчасне...
Коли вже пройдені всі болі і зради,
Коли відомі всі несказані правди...
А тут знов - рахувати зорі,
Слухати, як вітер говорить...
Одягнути нареченої шати
І в густому тумані блукати...
Не вірити, не чути, не знати,
Плакати всоте, як вперше.
Боятись - знати, хотіти - не знати...
З закритим серцем...