Я прокинуся ранком і піду далеко,
Як ходила десятками літ.
І десь там, де старенькі смереки,
Відшукаю минулого слід...

Я одягну наплічник і піду у гори,
По знайомих з дитинства стежках.
Тут до мене струмочок говорить,
І душа моя лине, мов птах!

Тут, під небом, я стріну тумани,
Що закрили пів світу внизу,
І чекають, як сонечко встане,
Щоб відкрити мені всю красу!

Лиш у горах повітря прозоре,
Непомітно так осінь прийшла!
Тут душа тихо з Богом говорить,
І до неї приходить весна!

5.09.2021 ♤♡◇♧