Страх

Я сумувала без кохання, бо хотіла кохати.
Я плакала, закохавшись, бо боятись не мати.
Я тривожилась, маючи, бо боялась втратити...
Я у розпачі, втративши, бо не хочу жити...
Я не хотіла жити, коли втрачала близьких...
Я втрачала близьких, бо час жорстокий....
Я приймала жорстокість за істину, бо так було легше...
А легко було, коли могла літати.
Літати могла, коли було місце, щоб розгорнути крила.
Розгортала крила - коли любила.
Коли любила - боялась не мати....
Коли мала - боялась втратити.
То хіба може людина літати?
Коли страх заважає відчути крила!
Коли за спиною крила - плазувати теж неможливо!
Тому щастя - це страх свій вбивати!