Окремо

Не нашими веснами снили лелеки,
І літо горіло не нашим вогнем.

А осінь зібрала нам сОлоду в глеки,
Цей смак ми з собою у зиму несем.
У мрію закоханий кожен окремо,
І літніх ночей нам на мрії замало...
Та раптом нам осінь вже крила зламала,
І мріяне в мріях нам не настало...
Хто винен, що ми, ніби діти, ховали горіння,
Що в свої світання весну не впускали...
І тихе осіннє зітхання
Окремо ночами ховали...