* * *

Він лежав на своєму ліжку, безсило розкинувши руки і сліпим поглядом підпирав білу стелю... Якась дивна байдужість і порожнеча панувала у його єстві. Немовби вкрали у нього найдорожче. Немовби залишився він останньою людиною на Землі, яка ввібрала у себе біль і розпуку мільйонів поколінь...
Це сьогодні.

А вчора він був такий життєрадісний, переповнений бажань і сподівань. Йому лиш 23. Він хотів кохати і бути коханим, він безмежно вірив у щастя. Тим більше, що було воно зовсім поруч, он там, за тим старим і похиленим парканом. Там жила його мрія. Обнімаючи і ніжачи свою дружину, він закривав очі і забував про все на світі, і забував, кого він тримає у своїх обіймах, і цілував не її, - свою законну, яка вже належала йому 5 років, а іншу, чужу, яка, проте, сама того не знаючи, жила у його мріях вже 3-й рік. Чому так сталося, на якому етапі він роздвоївся і почав думати про іншу - не знав. Знав лиш, що без неї не зможе жити... Без своєї мрії. Коли одного разу у розгарі любощів з його вуст зірвалося чуже ім”я, дружина завмерла, а потім зірвалася з ліжка. Голосно стукнули двері, а затим запанувала тиша. Довга-довга, від літа і аж до білих снігів.Чув, що має іншого. Доносили, що щаслива. А снилось, що плаче і хоче повернутись. Не зважав. Жив у своєму видуманому світі.

А тут причина знайшлася завітати до сусідки - у нього телевізор зламався.

Його мати вже здавна часто зникала за старим парканом і не раз хвалила ту, якою він жив: і мудра, і роботяща, наварить, напече - ото би невістку їй на старість літ! Навіть не здогадувалася, який вогонь роздмухувала у синовій душі своїми наївними розмовами.

Почали ходити до неї удвох. І часто засиджувалися аж за північ. Причина була проста: матір засинала, сидячи на дивані, а йому нібито було шкода її будити.

Заходили до сусідки без стуку, як у свою хату. І вона, здається, сприймала їх, як свою рідню: бігала то в шортах, то в халатику, застібнутому не на всі гудзики, а раз навіть відкрила двері в ажурних колготах і коротенькій білій маєчці на голе тіло. І все це виглядало так просто і мило, без тіні кокетства чи спокуси, але він був переконаний - вона знає, навіщо це робить!

Десь за годину їхніх посиденьок його мрія сонно позіхала, млосно протягувалася і, вибачившись перед матір”ю, розстеляла ліжко. Швиденько шмигнувши під купу ковдр, починала там вовтузитись і зітхати, що прийшла зима і - ой, як холодно вночі, а особливо під ранок одній! Мати поважно погоджувалась, а він паленів від своїх гарячих думок, подумки тішачись, що у хаті темно і ніхто не бачить його вогню...Був, як зелений недосвідчений школяр. Може, тому і стала вона його мрією, бо була жінкою, а не такою дівчинкою, якою назавжди залишалась для нього його дружина. Тіло сусідки, яке інколи, ніби ненавмисне, показувалось йому чи у розрізі халату, чи під відхиленою ковдрою, обіцяло йому море утіх, які він безсоромно зривав у своїх мріях під покривалом ночі на широкому холодному ліжку, що вже забуло теплоту жіночого тіла.

А вона - ах яка вона! Кожне слово має безліч значень, та він вловлює лиш одне. Кожен погляд довірливий і добрий, але він бачить у ньому лиш звабу.

Вона усміхається до себе у дзеркало, але добре знає, що він бачить її відображення, і всміхається до нього. Дійсно, вона хоче спати, розстеляючи ліжко, але хіба не спеціально для нього вона це робить? Так, це все для нього,- він переконаний,- інакше не може бути! Вона навіть заставляє його ревнувати, розказуючи веселим голосом матері про своїх залицяльників, радиться, що одягнути на побачення. Не свисти, ніхто тобі, крім мене, не потрібен! - самовпевнено думав він, - і ти будеш моєю; почекай, я відважуся, я бачу, як ти мене зваблюєш!

...Одного разу кіно таке трапилось! Режисер немов мрії його реалізував- голубі сутінки, оголені тіла, палкий шепіт, стогін... Добре, що мати заснула і не бачить - не чує звільнення інстинктів... Купа ковдр починає ворушитися, млосне зітхання лине чи з екрану, чи з ліжка - не розбереш. Крісло під тягарем його напруженого тіла підступно затріщало і йому почувся її тихенький смішок. Потилицею відчував її погляд і раптом аж з якимсь жахом зафіксував свою думку: я це зроблю завтра!!! Я перерву твій сміх поцілунком, ти не зможеш так хитро і звабливо на мене дивитись, бо твої очі заплющаться; тобі не буде холодно спати самій, бо ти не будеш спати і ти будеш не сама. Відважно глянув на неї і завмер: вона не сміялася, її очі були напівзаплющені, губи ворушились, шепочучи чиєсь ім”я, тіло звільнилося від купи ковдр і звабливо біліло оголеними ногами та іншими крутими лініями, які майже не приховував тонкий шовк сорочки...Скоро відвів погляд і стиснув кулаки, щоб стримати підступне тремтіння рук.

В ту ніч він кохався з нею у своїх снах аж до ранку... В той ранок він довго не вилазив з-під ковдри, згадуючи свої нічні видіння і уявляючи, як все це буде насправді... В той день він переконував матір не йти до сусідки, бо по телевізору - нічого цікавого... В той вечір... Як навмисно, день був безкінечний, ніяк не хотіло темніти.

Він знав як це зробить: він зайде без стуку, як завжди, однією рукою притягне її до себе, іншою заплутається у волоссі... І вона завмре... Не йшов, а біг. Не дихав, а, як риба, хапав ротом холодне морозне повітря. Кров стугоніла у скронях, він був на межі безумства. Він кохав її. Він хотів її!!! І не смів вірити, що за кілька хвилин це здійсниться...

Без стуку влетів у вхідні двері і застиг на секунду, щоб перевести подих. Йому здалося, що почув, як вона вимовила його ім”я... Шарпнув на себе двері до її кімнати і - скаменів від несподіванки! Який жах!!! Його мрія, його ідеал, його синьоока і довгонога богиня при відкритих дверях, розшторених вікнах, яскравому до болю світлі шалено і безсоромно кохалась з кимсь іншим!!!

Не усвідомлюючи, що робить, викрикнув те, що перше прийшло на думку: “ Ти сука!” - і подих здушив спазм, він вискочив за двері, тамуючи сльози, які вже ринули з очей... Пробіг пару кроків і зупинився. А, може, цього не було? Може, йому здалося? Тихо, немов побитий пес, почвалав назад, та вже не до дверей, а під вікно. Здається, його несподіваної появи ніхто не помітив, бо у кімнаті, як і раніше, горіло яскраве світло, і два тіла продовжували свій танець. Болюча цікавість скувала його на місці, широко розплющеними очима, з яких градом котились сльози, дивився на її щастя...