Гори

Гори... Як і тисячу років назад - чисті і молоді... Над ранок ніч, ніби засоромившись свого літнього холоду, обгортає їх шалем туману. А потім сонце ніяк не може роздивитися, що то лежить перед ним і здивовано суне на заспаного носа окуляри... Та так і забуває зняти їх весь день, зачудувавшись побаченою красою. Бо лежать перед ним безкраї вершини - де гострі, кам'янисті і неприступні, де - покриті густим лісом.
А де - чорніють ранами випалених вирубок...
Сонце воліє це не бачити... Бо воно не знає про гроші і бізнес...