Так тихо навкруги... Шепоче листя під ногами...
А небо в хмарах і готове смутку сльози лить...
Спинити б цю красу руками!
Та час - біжить... Та час - лиш мить...

В повітрі - сум... І пахне вже прощанням...
Світ охолоне в білих снах зими.
Стоїть душа - між осінню й чеканням...
Де все - було. І більш нема весни...

Хоч барви ще тримаються у листі
І сонце сипле мідь крізь небеса, -
Ми знаєм: завтра віхоли сріблисті
Зітруть усе, що серце відчува...