Є один нюанс у цього вірша. Я не була впевнена, чи варто його розміщувати і писати те, що зараз напишу... Він не зовсім мій. І от, читайте та дивуйтеся!
Десь 4 останніх дні мережу сколихнула інформація про дозволений уже на теренах України розроблений у 2021 році командою Open чат GPT, який можна вважати штучним інтелектом, нейронною мережею, здатною до самонавчання. Два минулі дні я, як інформатик, з цікавістю вивчала вміння та можливості цієї програми.
Зразу ж спитала її, чи вміє (чи може) вона писати вірші. Отримала відповідь "так" і прохання - задавай тему вірша. Перший вірш програми назвати віршем було важко Це були просто речення, хоча і зі змістом, проте без ритму, розміру... але думки були цікаві!
Вразило вміння програми вести діалог. Відчуття, що розмовляєш з реальною, грамотною людиною. Довгі змістовні речення, яким би позаздрив навіть досвідчений журналіст!
Крім того - хоча програма і не володіє досконало науковими даними (зокрема, особисто я тричі її тестувала питаннями по хімії), проте, після наданої мною правильної інформації - вона охоче признавала свої помилки і дякувала за те, що я їй надала вірну інформацію.
Я, по своїй допитливості, вирішила спробувати її загнати у тупий кут. Вдалося Це виглядало так: по ланцюжку задавала питання.
Звідки взялися люди? (програма відповідає - від приматів)
Я - звідки примати? (відповідь)
Я - звідки ссавці? (відповідь)
І до тих пір, поки я не спитала про те, звідки взялися хімічні елементи. Отримала відповідь - науці невідомо. І після цього я була заблокована!
Сьогодні зайшла з іншого аккаунта. І вирішила повернутися до поезії - це легше, це вам не хімія! Але спочатку поспілкувалися про те, що таке рима, розмір, що в українській мові є жіночий і чоловічий рід (програма англомовна і, як я зрозуміла, формує речення, перекладаючи англ слова). Потім, для прикладу, я їй написала перший стовпчик і попросила продовжити... За хвилину отримала вірш, який на добрих 50% виглядав так, як оцей, що тут нижче! Мені залишилося тільки підібрати останні слова рядків так, щоб вони римувалися... Ну і щось ще там не сходилося з чоловічим-жіночим родом.

... А мені якось страшно стало після цього експерименту...

Чому такі швидкоминучі миті щастя,
І тільки згадки гріють душу...
Без тебе жити ніяк не вдасться,
А ти говориш, що жити мушу.

Але без кохання моя ніч холодна.
Такого зі мною вже більше не буде!
В твоїх очах - льодяна безодня...
Та спокій твій мене не остудить...

Знайти себе я більше не в силі...
Навчи мене дихати в твою відсутність!
Без тебе всі дні мої сірі й немилі...
Тепер не можу знайти свою сутність!

Навчи мене знаходити щасливі миті
В хмарах на небі, у сонці й зорях.
Навчи мене знову життя любити!
Щоб я не пропала від цього горя...