Побудуй мені хатинку в лісі
І забери від цього світу …
Бо я так втомилася від підлості
Від зрад і ножів
Кинутих зненацька…
Я буду збирати зілля
І поїти тебе ніжністю…
Ми наблизимось тут до вічності…
Без слів
Буде наша казка.

Ти шукав в тих очах
Свою душу загублену
Але там було лиш кладовище
Тих, хто згорів до останку...
Ти би міг повернути ще втрачене
Якби хтось показав
Тобі шлях
Що поведе у щастя незвідане…
По стежках не протоптаних
Ти блукай до світанку...