Наш вік

Ми не будемо завжди такими, як зараз... Сьогодні - вже не такі, як вчора, а завтра - будемо ще іншими... Вчора - були щасливими, завтра - нас може вже і не бути...

З віком міняємося - зовнішньо. Чи з віком? З горем... За день можна постаріти на 10 років.

Але щось залишиться незмінним.

Це - наше серце. Яке однаково боліло і в 20, і в 30, і в 40... І до останнього подиху!

Це - наша душа. Яка, навіть з безліччю рубців буде сподіватися щастя. Навіть, скована страхом минулого болю, буде чекати на політ.

Це - наші очі. Навіть, втративши різкість від сліз - засвітяться радістю, дивлячись на дороге. Їхній колір не змінить зима, а кожна нова весна  даруватиме їм нове тепло.

Це - наші губи. Які завжди будуть пам'ятати перший поцілунок і перше "Люблю"! І завжди будуть готові, і вдесяте - як вперше!

Наші руки - навіть вкриті морщинками і прожилками вен, навіть стомлені і спрацьовані - вони завжди будуть так же обнімати дорогих людей і так же будуть тремтіти від щастя!

То хіба наш вік - то наша біда? Ми ніколи не міняємося!