Ще не осінь а вже наплакалась
Не зима ще а замерзла від холоду
І в +30 байдужість заморожує
Інколи й ситий спраглий від голоду

Усмішка кинджал в рукаві приховує
Лицемірство з маскою ніжності
Зло ненароком доброту завойовує
А ми йдемо сіяти зерна вічності

Заблукати би в тіні лісу правічного
Забути би про фазу людської зверхності
Віднайти амплітуду дитячої щирості
І прокинутись в вимірі іншому….