Захотіло тіло – і лягло.
Хоч стогнало – не боліло,
Соромливо рожевіло,
І вмирало, й воскресало, і пливло.
Захотіло тіло – вміло
Обертало і вертіло,
І шалено так двигтіло,
Насолодою текло.
Потім тіло пожаліло,
І ридало, і кричало – не втекло.
Проклинало, сльози лило,
Та запізно вже було…
По руках гуляло тіло,
Зупинитися не вміло.
Хоч жаліло, але вміло
Витворяло грішне діло!
22-02-05
Немає коментарів:
Дописати коментар