* * *

Світанковою вологою,
Безкрайнім, весняним небом,
Річкою кришталевою –
Твій погляд – до мене.

Ласкою материнською,
Душі мелодію вихлюпують в звуки,
Як спрут за здобиччю –
Невідворотно – твої руки…

Відкритою раною болючою,
Крові п’янкий аромат,
Забуття впольованої здобичі –
Твої вуста…

Невідворотно, як смерть вночі,
Кричу комусь «люблю» в сні…
Як заблудишся, то й не повернешся!
Іди, не вір мені!