Обірвалась надія, що серденько гріла.
Твоя важка і холодна рука
Любов роздавила, здушила.
Твої неправдиві, але ніжні слова
Лягли і скосилися, немов в полі трава.
Появилась у серці рана кривава,
І колюча, й болюча, мов холодна роса.
Але серце все бореться з смертю,
Але серце не хоче умерти!
Серце може забути - прим’яти,
Лиш його не заставиш мовчати!
Я любов свою виплачу ніччю,
Я забуду, не впаду у відчай!
Проклинати не буду. Не хочу.
Я забуду! А, може, й не зможу…
