Надворі плаче дощ

Надворі плаче дощ,
І краплі дощові - мов мої сльози...
Щемить ще ненароджене кохання,

І про пощаду молить..

В моїй душі ненависть тихо розпливлась,

Мов хто розмив і витер...

Чужий твій голос раптом рідним став...

І риси вже забутого обличчя

Згадались мимоволі знов...

Заплакала собі на подив раптом -

Осінній дощ мої сльозинки з своїми змішав...

У тиші тихій стукав голосно годинник -

Це, може, він цей дивний стан душі збудив...

Ще ненароджене кохання

Твоїм обличчям виринуло з тьми...

І губи шепотіли, мов в якомусь забутті

Тобі і ненародженому ще коханню -

Єдине слово і в сльозах, і бажання, і благання -

Прийди!

27.07.1991