Не в силі відобразити рядок,
Який спиняють рими, ритми, розмір…
Даремно витрачати час,
Щоби у хаосі думок безладних
Навести лад!
Та все ж…
Ще молодість п’янить,
Коли єдине слово
Обертає вічність в мить –
Кохання!
Вже зрілість, вже відомо все,
Проте –
Щасливий той, для кого
Вічність в мить
Перетворя п’янке бажання!
Миттєвості, секунди та години…
У мить одну стиснувся час…
Хіба лиш спогади ще зігрівають нас…
Беззубо шамотить осінній вітер в листопаді…
Сумує старість…
18.02.1998
Немає коментарів:
Дописати коментар